сброд долбоёбов

Сообщество высшей культуры общества

查看全部

热门讨论

查看全部 (3)

近期公告

НАРУТО

2019 年 1 月 29 日 - kita | 0 条留言

Naruto (яп. ナルト, укр. Наруто) — манґа- та аніме-серіал, створений і намальований манґакою Масаші Кішімото.

Вперше манґа опублікована у 1999 році у 43-му томі японської версії журналу «Shonen Jump». Том 36 манги «Наруто» розійшовся більше, ніж 71-мільйонним тиражем у Японії. З 22 лютого 2008 року Viz Media публікує переклад манґи англійською мовою в американській версії журналу «Shonen Jump». «Наруто» став найбільшим бестселером Viz Media. На сьогодні англомовний варіант налічує понад 20 томів.

Перші серії аніме «Наруто», створені «Studio Pierrot» і «Aniplex», були показані на японському телеканалі «TV Tokyo» 3 жовтня 2002 року, і продовжували там виходити до завершення серіалу 23 березня 2017.

Ліцензоване компанією «Viz Media», яка здійснює трансляцію аніме-серіалу у Північній Америці. «Наруто» вперше з'явився на каналі «Cartoon Network» у США 10 вересня 2005 року та в Канаді 16 вересня на каналі «YTV». «Наруто» почав транслюватися у Великій Британії на телеканалі «Jetix» 22 липня 2006 року. В Австралії «Наруто» почав транслюватися з 12 січня 2007 року. Частина другого серіалу «Naruto: Shippūden» («Наруто: Ураганні хроніки») транслювалася також з 15 лютого 2007 року на японському телеканалі «TV Tokyo».

Головним героєм є Наруто Узумакі — шумний, гіперактивний, непередбачуваний юний ніндзя, який постійно намагається здобути повагу інших, так само як і стати Хокаґе — лідером селища ніндзя, визнаним найкращим і наймудрішим з-поміж усіх.

Події всієї серії «Наруто» розгортається у вигаданому світі, який соціально-політичною структурою нагадує феодальну Японію. Невеликі за розміром держави в ньому діють і розвиваються як самостійні одиниці, керовані феодалами-дайме. Какурезато (隠れ里, «Приховані селища») — селища шинобі, що складають військову міць своїх країн. Такі селища продовжують традицію, навчаючи жителів мистецтву ніндзя. Їх відправляють на різноманітні місії, за виконання яких селище отримує гроші. Щоб отримувати постійний дохід, у воєнний час селища надають своїх шинобі як солдатів. Правителі п'яти великих селищ шинобі відомі як Каґе (影, «Тінь»).

СВIТ

Рівень розвитку технологій у світі «Наруто» дуже суперечливий: з одного боку, у розпорядженні героїв є сучасні камери спостереження і передавачі, з іншого — прогрес практично не зачіпає військову сферу, де повністю відсутня вогнепальна зброя і бойові машини, навмисно виключені автором з оповідання. Персонажі покладаються на сюрікени, кунаї, мечі і власні спеціальні здібності, які включають використання чакри — магічної енергії, рівнозначної енергії ці, і жестів для її контролю — печаток. Використання чакри підпорядковується суворим правилам, які Кішімото запровадив для того, щоб мати можливість легко пояснювати повороти сюжету. Автор висловлював побоювання, що чакра і складання печаток, заснованих на запозичених з Китаю знаках зодіаку, роблять манґу «занадто японською», проте сам він задоволений нею.

СЮЖЕТ

За дванадцять років до початку основних подій серіалу демон Дев'ятихвостого Лиса (Каюбі) напав на Коноху (Селище таємного листа), що знаходиться у країні Вогню. Монстр був настільки могутній, що міг руйнувати гори та створювати цунамі помахом хвоста. Але наймогутніший ніндзя селища — Четвертий Хокаґе — пожертвував власним життям і запечатав демона у своєму новонародженому сині, Наруто Узумакі. Четвертий Хокаґе, що вважався героєм, хотів, аби жителі Конохи вважали героєм і Наруто, який зберіг селище від знищення.

Однак, жителі Конохи, почали ставитися до Наруто як до хлопця, який містить у собі руйнівну силу, яка здатна знищити селище. Тому вони почали ненавидіти та ігнорувати Наруто. І хоча наказ, даний Третім Хокаґе про заборону обговорювати Дев'ятихвостого Лиса не дозволяв людям відкрито говорити про це, все ж до Наруто відносилися негативно, ігнорували його. Діти, дотримуючись прикладу батьків, також ставилися до Наруто доволі холодно, відчуваючи, що він відрізняється від них. Тому Наруто вирішив стати Хокаґе, щоб люди визнали його, перестали ігнорували і почали поважати. Саме ця мета і рухає малим Наруто, який ріс самотньо, без батьків, друзів, розуміння і турботи.

Але все змінилося, коли Наруто здав екзамени в Академію ніндзя. Тоді він вперше використав надзвичайно складну техніку — Джутсу тіньових клонів, захищаючи свого улюбленого вчителя — Іруку Уміно — від зрадника Мізукі, який намагався за допомогою Наруто викрасти Сувій печаток Хокаґе. З того часу в Наруто з'явилася людина, яка повірила в нього. Сам Ірука зробив Наруто ніндзя, після чого Наруто став на крок ближче до своєї мети.

Найголовніший момент історії починається, коли Наруто стає ґеніном і вступає в команду № 7, що складається з нього, Саске Учіха — найталановитішого молодого випускника Академії, та Сакури Харуно — найкращого знавця теорії. Сенсеєм (вчителем) команди призначений Хатаке Какаші — один з найсильніших ніндзя Конохи. Наруто потрапив у цю команду через те, що, на противагу найкращим студентам, завжди був останнім серед студентів, і більше запам'ятався вчителям як хуліган-двієчник. У цій команді Наруто знаходить друзів, переживає найщасливіші моменти свого життя, надзвичайно прогресує як ніндзя, а також вперше відчуває гіркоту втрати найкращого друга.

Згодом, окрім головних героїв, на перший план виходить і решта персонажів. Всі вони так чи інакше пов'язані з Наруто, вони навчають його і самі вчаться у нього. Також є вороги, противники Наруто, які намагаються вбити молодих ніндзя і зашкодити Коносі.

У наступних серіях описано екзамен для підвищення у званні до рівня чуніна. Там молодим ґенінам доводиться показувати командну роботу і ризикувати життям заради близьких людей. Під час цього турніру на Коноху нападає Орочімару — злочинець класу S. Він вбиває Третього Хокаґе, і завдає руйнації селищу. Згодом у серіалі з'являються нові супротивники — кримінальна організація «Акацукі», яка полює на всіх Хвостатих Демонів, один з яких всередині Наруто.

Через деякий час після вказаних подій Саске вирішив покинути Коноху, щоб отримати достатньо сили для помсти своєму брату Ітачі Учіха — вбивці його батьків. Наруто, який став найкращим другом Саске, вирушає зупинити його. Однак йому це не вдається. На сумній ноті розлуки і прощання з другом і закінчується манґа, однак далі серіал продовжує виходити у формі філерів, не орієнтуючись на манґу. Закінчується перша частина тим, що Наруто вирушає у подорож разом за своїм новим сенсеєм Джірайєю, аби набратися сили.

Друга частина манги, що починається з 28 тому, де описуються події, що відбуваються через два з половиною роки після першої частини. Головному героєві вже 16 років. Після тренувань з Джіраєю Наруто повертається до Селища Прихованого в Листі і возз'єднується з подорослішали друзями. Команда № 7, що раніше складалася з Наруто, Саске і Сакури, переформовуються. Тепер вона називається «Команда Какаші», а місце Саске в ній займає інший молодий ніндзя — Сай. Провідну роль супротивників Наруто і його друзів займає організація Акацукі, члени якої прагнуть захопити всіх хвостатих демонів, включаючи Дев'ятихвостого, ув'язненого всередині Наруто. Тим часом Саске, вважаючи подальше навчання в Орочімару безглуздим, зраджує його і вбиває. Відшукавши свого старшого брата, щоб помститися за знищення свого клану, вступає з ним у бій, під час якого Ітачі несподівано падає замертво. Після цього лідер Акацукі, Тобі, повідомляє Саске правду про те, що вбивство клану було доручено Ітачі безпосередньо керівництвом Селища Прихованого листя. Розлючений цим відкриттям, Саске приєднується до Акацукі з метою знищити Коноху. Тим часом, за наказом Тобі члени Акацукі атакують селище Приховане в листі. Ціною великих зусиль жителям Конохи вдається відбити напад, проте саме селище виявляється практично повністю зруйноване. На раді Каґе — лідерів найбільших селищ ніндзя — Тобі заявляє, що збирає хвостатих демонів заради відтворення Десятихвостого Біджу і створення могутньої ілюзії, здатною контролювати людство. Коли керівники інших селищ відмовляються допомагати Тобі, він оголошує про початок Четвертої світової війни ніндзя. У відповідь на це п'ять найбільших країн створюють альянс, на чолі якого стає Райкаґе, і об'єднують армію шинобі, головнокомандувачем якої стає Кадзекаге Ґаара.

За рішенням ради Наруто і Кіллера Бі, джінчурікі восьмихвостого, відправляють на острів-черепаху в Країні Блискавки, задля того, щоб уберегти їх від Акацукі. У цей момент розпочинаються і військові дії. На острові Кіллер Бі навчив Наруто контролювати свого Біджу — Дев'ятихвостого.

Тобі викрадає у мертвого Нагато Ріннеган — одне з трьох великих додзюцу(додзюцу — «сила очей»), убивши фактично колишню учасницю Акацукі Конан. На сторону Акацукі також пристає Якуші Кабуто, колишній учень Орочімару, який зазнав мутації тіла внаслідок паразитуючих клітин уже мертвого учителя, які сам Кабуто собі і пересадив. Також Кабуто вдосконалив техніку Другого Хокаге Тобірами Сенджу — Едо Тенсей (Нечестиве воскресіння) . Починаються бої між сторонами: на стороні Акацукі б'ються багато численні клони Зецу і призвані Якуші Кабуто за допомогою Едо Тенсей померлі ніндзя, а на стороні альянсу — шинобі п'яти країн.

Тим часом, воскреслі члени Акацукі — Дейдара і Сасорі під контролем того таки Кабуто, нападають на острів-черепаху, аби захопити Восьмихвостого і Дев'ятихвостого . Це їм не вдалося, але у полон потрапив капітан Ямато . Трохи згодом, ще один член Акацукі — Кісаме Хошігакі вступає в бій з Майто Гаєм, але зазнає поразки і не бажаючи потрапити в полон, вчинив самогубство .

Наруто і Кіллер Бі покидають острів і відправляються на війну. В той самий час всі п'ять каге, лідери селищ, б'ються проти призваного Кабуто другого Мідзукаге і Мадари Учіхи. Всі здивовані — хто ж тоді ховається під маскою Тобі (адже він називав себе Мадарою Учіхою)?

Наруто вступає в бій з воскреслим Третім Райкаге, який був відомим своєю надлюдської витривалістю . Поговоривши з Восьмихвостим, який колись бився з Третім Райкаге, Наруто вигадав тактику для бою . Дотримуючись її, хлопець зумів ранити воскреслого. Не гаючи ні хвилини, Третього Райкаге було запечатано . Одразу Наруто вирушив до Бі .

У бою з Мадарою, усі 5 Каге зазнали дуже важких поранень . Перебуваючи на межі життя та смерті, Цунаде викликає Кацую, яка починає заліковувати рани лідерів селищ . До Цунаде прибуває Орочімару разом з командою Така (без Саске) . Він допомагає Цунаде і решта Каге, а затім відправляється до свого сховища . Там він воскрешає чотирьох Хокаге, які відправляються на поле бою .

Наруто і Бі вступають в бій з Тобі (вже з ріннеганом і в новій масці та одязі) і його «новими шляхами Пейна» — шістьма поверненими до життя джінчурікі. Бі перетворюється на Восьмихвостого, а Наруто входить в Режим Чакри Дев'ятихвостого, яким оволодів на острові-черепасі . До двох джінчурікі приєднуються Какаші та Гай . У бою Наруто звільнює від контролю Тобі шістьох Біджу і дізнається всі їхні імена .

Тобі одразу запечатує всіх Біджу в Гедо Мазо . Невдовзі до нього приєднується Мадара. Наруто вдається розбити маску Тобі . Ним виявився друг дитинства Какаші — Обіто Учіха . Він розповідає, що його врятував Мадара і залишив інструкції для його воскресіння . На запитання Какаші, як він став таким, Обіто відповів, через смерть Рін — дівчини в яку він був закоханий . Обіто і Мадара запечатали частини чакри Гьюкі і Курами в Гедо Мазо, завдяки чому змогли воскресити Десятихвостого (Джубі) . Четверо Хокаге утворили бар'єр, аби захистити Альянс . Завдяки бар'єру вони відбили одну з Бомб Хвостатого (Біджудам) . Згодом Обіто стає джінчурікі Десятихвостого і отримує неймовірну силу . У битві, Саске та Наруто вдається завдати сильного удару Обіто, втім бажаного результату це не принесло . Згодом, джінчурікі Десятихвостого стає Мадара . З ним у бій вступає Майто Гай, який відкрив 8 Ворота Смерті . Після бою, тіло Гая почало розсипатися, але Наруто встиг врятувати джоуніна Конохи від смерті . Саске і Наруто продовжують битву з Мадарою . Під час битви, Мадара витягнув з Наруто Кураму . Обіто, який перейшов на бік Альянсу переніс в Камуї Сакуру і Наруто . Запечатавши в Наруто іншу половину Курами, Обіто врятував йому життя і переніс на поле бою . Тоді, Чорному Зецу вдається заволодіти тілом Обіто, і він разом з Джінчурікі Десятихвостого повертається в реальний світ . Після короткою сутички з командою № 7 , Мадарі вдається активувати Вічне Цукуйомі . Але вияснюється, що Чорний Зецу — втілення волі Кагуї Оуцуцукі, і використавши тіло Мадари він воскрешає свою «матір» . Згодом, Наруто і Саске в своїй свідомості зустрічаються з Хагоромо Оуцуцукі — Мудрецем Шести Шляхів, а також сином Кагуї . Він наділяє хлопців новою силою — Наруто — Режим Мудреця Шести Шляхів і печаттю Сонця, а Саске — Ріннеганом і печаттю Місяця . Кагуя починає битву з Командою № 7 та Обіто . Переміщуючи їх поміж вимірами, Кагуя загнала героїв в глухий кут . У вимірі сильної гравітації Обіто захищаючи Какаші, загинув . Залишивши свою чакру і Какаші, Обіто дав можливість своєму другові використовувати два Мангекью Шарінгана, а також Абсолютне Сусаноо . Завдяки командній роботі, Команді № 7 вдається запечатати Кагую, тим самим завершити війну . Завершується манга весіллям Наруто і Хінати . У Хінати та Наруто народилося двоє дітей — син Боруто та дочка Хімаварі, у Сакури та Саске — дочка Сарада, у Іно та Сая — син Іноджин, у Рока Лі — син Метал Лі . Саме діти головних героїв аніме та манги «Наруто» стали головними героями аніме та манги «Боруто».

了解更多

Кобзар (збiрка)

2019 年 1 月 29 日 - kita | 0 条留言

«Кобза́р» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Всього за життя Шевченко створив 235 поетичних творів: віршів, поем та балад, однак слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів і тому кожен з цих варіантів вважається окремим твором.

Всі з 235-ти поетичних творів Шевченка написані українською мовою, окрім двох:[1] вірша Тризна (Безталанний) та поеми Сліпа.

Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.

Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті почав підписувати «Кобзарь Дармограй».

Прижиттєві видання
Перше видання
Перше видання «Кобзаря» видало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі (Росія) тиражем 1000 примірників на цигарковому папері. З них перших 100 примірників мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Тарас Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Тарасу Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Санкт-Перербурзі (Росія), а решта книжок мають 114 сторінок.

До першого видання «Кобзаря» ввійшло шість присвят і вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»[2].

Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення.

Після арешту Т.Шевченка в 1847 році «Кобзар» був заборонений в Російській Імперії і вилучався як з бібліотек та книгосховищ, так і у окремих громадян, що зробило це видання рідкісним ще за життя поета. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т.Шевченка 1840 року. Один з них (114 стор.) зберігається у Національній бібліотеці України імені Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С.Бандери (Лондон — Велика Британія) та в бібліотеці Гарвардського університету (США). Кобзар переписували і навіть продавали в рукописах. Зберігся примірник Кобзаря переписаного і розмальованого друзями Т.Шевченка, який вони подарували йому, замість вилученого охранкою, після повернення із заслання.

Перше видання «Кобзаря» надруковано ярижкою.[3]

…
Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы… чомъ не затопылы,
Не вынеслы въ море, не розмылы в поли?…
Не пыталы бъ, люды — що в мене болыть?
…
Друге видання
1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».

Третє видання
«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. Проте поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», вірш «Заповіт» і подібні до них твори не могли увійти в нього через цензуру.

Ряд віршів, що не увійшли через цензурні умови до «Кобзаря», друзі поета опублікували в 1859 в Лейпцигу у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шавченки».

Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.

Четверте видання
Докладніше: Кобзар 1861
Четверте видання «Кобзаря» з'явилося в 1861 році в журналі «Основа». Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар», опублікована на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського, книги I—XII. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у книзі II був опублікований некролог поета.

Інші важливі видання українською мовою
У 1867 вийшов у світ «Кобзар», виданий на кошти російського видавця Д. Ю. Кожанчикова. Це було на той час найбільш повне видання «Кобзаря», укладене М. І. Костомаровим та Г. С. Вашкевичем. 6 червня 1867 р. І. Т. Лисенков подав до Петербурзького окружного суду позов, звинувативши Д. Ю. Кожанчикова у незаконному виданні творів Шевченка. М. О. Некрасов, М. І. Костомаров і О. М. Пипін виступили на суді експертами. Процес, який тривав десять років, закінчився на користь Д. Кожанчикова (див.: Безъязычный В. Тарас Шевченко и книгопродавец Иван Лисенков… // Книжная торговля. — 1964. — № 3).[4]

Ще більш розширеним (вміщувало більшість позацензурних творів поета) було празьке видання «Кобзаря» 1876. Це видання здійснив за дорученням київської «Громади» Олександр Русов. Він привіз до Києва з Кирилівки братів Тараса Григоровича — Осипа й Микиту. За інформацією історика Ігоря Шарова, у них «громадівці» викуповують право на видання всіх віршів. 24 жовтня 1874-го року в Києві укладають «купчу». За її умовами протягом чотирьох років Шевченки мали отримати 5 тис. крб. — дуже велика на ті часи сума. 1875 року Русов виїхав до Праги, де надрукував «Кобзар» (у 1875—1876 роках) у двох томах вже в приблизно тому вигляді, в якому ми його звикли бачити сьогодні. Відзначимо, що імперська цензура пропустила на територію Росії тільки перший том.

1878 — у Женеві Михайло Драгоманов видав кишеньковий варіант «Кобзаря» репринтним способом. Розмір книжки 9 на 5 см. До України книги були завезені контрабандно в упаковках з-під цигарок.

1880 — Михайло Драгоманов видав версію «Кобзаря» українською латинкою[5].

Кобзар Тараса Шевченка 1889 року.
1889 року Кобзар уперше був виданий у Києві.

Кобзар 1908.Титул

Хата Тараса Шевченка в дитинстві Кобзар 1908
1907, 1908 та 1910- вийшло порівняно повне видання «Кобзаря», підготовлене українським ученим Василем Доманицьким. За редакцією того ж науковця 1911 було надруковано двотомний «Кобзар» у видавництві Валентина Яковенка в Петербурзі, присвячений 50-річчю з дня смерті Тараса Шевченка. Титульну сторінку до видання з портретом Шевченка виконав Іван Крамський, а малюнки підготували Самійло Дудін і Михайло Ткаченко.

«Кобзар», виданий 1911 року у Санкт-Петербурзі
1914 року у Львові Накладом наукового товариства імені Тараса Шевченка було здіснене репринтне видання невеликої кількості фототипій першого виданя з 1840 року (114 стор.), які сьогоня тако ж є рідкісними. Відрізняються від першодруку нижчою якістю паперу. На окремій сторінці були вказані вихідні дані цього видання — видавець, рік репринтного видання, тираж. Книжки з цією сторінкою — дуже рідкісні.

1914 вийшло видання латинкою під редакцією Володимира Охримовича[6].

У Вікіджерелах є
Kobzar’
1918-го Харківське видавництво «Рух» поповнило число видань «Кобзаря» з оформленням обкладинки та 12 ілюстраціями-ліноритами чеського художника Карла Немеца. Для фронтиспису він використав картину Костянтина Трутовського «Шевченко над Дніпром». Гравюра на лінолеумі світло-темних контрастів надала художнику й поету виразності.

1919-го автор жанрових картин, пейзажів і книжкових ілюстрацій Микола Погрібняк виконав скромну, але декоративно промовисту роботу для обкладинки «Кобзаря», що вийшов друком того року.

1921 року народжений 1893 року на Чернігівщині Марко Кирнарський, учень Г. Нарбута, якісно, по-художньому оформив обкладинку до «Кобзаря», що вийшов у Київському державному видавництві. Робота відзначається «нарбутівським» шрифтом, її прикрашено квіткою й листям у вазоні та серпом і молотом-символом соцреалізму, намальованими нагорі обкладинки.

1922 року у видавництві «Українське слово» у Берліні було надруковано Ілюстрований збірник віршованих творів Т.Шевченка під назвою «Кобзар» із життєписом і передмовою Богдана Лепкого.

1925 року побачило світ перше радянське «канонічне» видання збірки за редакцією Яреми Айзенштока і Миколи Плеваки.

1926-го привабливого вигляду набув «Кобзар» у інтерпретації відомого майстра графіки Антона Середи, книга побачила світ у Київському видавництві «Сяйво» . В основу оформлення обкладинки художник поклав традиційну українську народну картинку, відому в багатьох варіантах, це — козак Мамай.

1927 року у Харківській «Книгоспілці» здійснили видання «Кобзаря». Кобзу Антон Середа скомпонував у овальній формі з квітами навколо неї.

1927 року з'явився наступний «Кобзар» в Державному видавництві України, обкладинку з портретом Шевченка для нього графічно виконав художник Фотій Красицький (1873—1944), внучатий небіж поета.

1928-го на замовлення видавництва «Радянське село» в Харкові видання було ілюстроване роботами Т. Шевченка, І. Їжакевича, П. Мартиновича, М. Пимоненка, О. Сластіона, Б. Смирнова, М. Ткаченка та К. Трутовського. Оформлювач різних книжок, а головно — українських народних казок, Охрім Судоморавиконав цікавуграфічною роботу для обгортки «Кобзаря».

1929 року кольорову обкладинку до «Кобзаря», надрукованого у видавництві «Книгоспілка», розробив Іван Падалка, графік зі школи Михайла Бойчука.

1931 року із багатьма графічними малюнками й оздобою обкладинки з'явився «Кобзар» з-під руки ще одного «бойчукіста» — Василя Седляра.

1933 року Кобзар із деякими змінами був перевиданий видавництвом «Література і мистецтво» в Харкові. Мистець створив чіткі образи різних постатей із віршів Шевченка. Героїв «Кобзаря» — матерів, сиріт, покриток, невільників і вдовиць — Седляр наділив виразами людського болю, розпачу, протесту й теплоти материнської любові до своїх діточок. 1934 до шевченківської теми вдався відомий художник і видатний графік празької школи Василь Касіян. Ілюстроване видання «Кобзаря» до 120-річчя народження Тараса Шевченка він графічно оформив багатьма реалістично виконаними роботами. Увесь цикл малюнків у книзі наповнений сюжетами злиденного життя кріпаків, їхньої боротьби проти гнобителів, гіркою долею жінок і безрадісного дитинства Тараса в закріпаченому селі. На суперобкладинці зображено поета, що сидить на стовбурі дерева, у накинутій на плечі солдатській шинелі з книжкою в правій руці. Під ілюстрцією бачимо назву книги, а над головою поета висить хмаринка.

1934 року в Ленінграді відбулось видання «Кобзаря» з любов'ю та повагою оформлене художником В. Конашевичем.

Форзац ювілейного, до 125-річчя від дня народження, «Кобзаря» 1939 року
1939 року Урядовий Ювілейний Комітет зі вшанування пам'яті Тараса Шевченка ухвалив видати з нагоди 125-річчя окремими виданнями повну збірку всіх поезій і п'ятитомний збірник творів, що вміщував усі поезії, прозу, драми та «Щоденник» поета. Форзац до нього виготовив В. Кричевський. Над його художнім оформленням енергійно попрацював Іван Їжакевич, один з основоположників української книжкової графіки. Серія його малюнків наповнена боротьбою покріпаченого народу проти поміщиків. 31 ілюстрацію до творів Шевченка вміщено на сторінках, яких разом налічується майже 750. Самі малюнки надруковано засобом мецо-тинто на поліграфічній фабриці в Києві, а видання з'явилося в друкарні «Держлітвидаву України» у Харкові. 1939 року в Державному літературному видавництві вийшов «Кобзар» (повна збірка поезій)[7].

Титулка «Кобзаря» Тараса Шевченка, виданого 1940 року латинською абеткою.
1940 року Українським видавництвом в Кракові було здійснене унікальне видання «Кобзаря» українською мовою латинською абеткою.

1962 року Кобзар", виданий у видавництві Академії наук УРСР, — це фототипічне відтворення унікального примірника «Кобзаря» 1840 року (папір газетний).

Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним накладом понад 8 мільйонів примірників.

2006 року видавництво «Корбуш» створило три «Кобзарі». Перший — колекційне видання: шкіряна оправа із золотим тисненням. Друге — доступніше, але теж вишукане. А третє — перекладене англійською. Усі три видання мають всі твори Тараса Григоровича та малюнки, слайди яких надав Національний музей Т. Шевченка.

2009 року київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» видали «Кобзаря» Т. Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (1899—1937).

Шевченко Тарас. Кобзар / Іл. В. Седляра, ред. С. Захаркін, К. Сігов, Л. Фінберг, прим. Є. Нахліка, стаття, біограф. довідки й добір ілюстрацій А. Рудзицький. — Київ: Дух і літера, 2009. — 552 с., з іл. ISBN 978-966-378-081-8 [2]
Шевченко Тарас. Кобзар / Іл. В. Седляра, ред. С. Захаркін, К. Сігов, Л. Фінберг, прим. Є. Нахліка, стаття, біограф. довідки й добір ілюстрацій А. Рудзицький. Друге видання. — Київ: Дух і літера, 2011. — 552 с., з іл. ISBN 978-966-378-211-9 [3]
Видання іншими мовами
Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами.

Російською
1860-го вийшло перше прижиттєве видання «Кобзаря» Тараса Шевченка іноземною мовою. За редакцією Миколи Гербеля, перекладача та видавця Кобзар надрукований російською мовою. 1869-го та 1876 року у доповненому й доопрацьованому вигляді він перевидав «Кобзар» .

Польською
1863 року польський письменник Владислав Сирокомля переклав майже всі твори Шевченка польською та видав під заголовком «Кобзар» у Вільні (Вільнюс — Литва) .

Казахською
1935

Киргизькою
1939

Англійською
Перші часткові переклади Кобзаря відбулися невдовзі після друку Шевченківських поезій.[8]

1964 року Кобзар на англійську переклали два канадські професори: Константін Ґенрі Андрусишен та Вотсон Кірконнелл в Торонто. Обидва (не повні) переклади були видані у Видавництві Університету Торонто.

2013 року вийшло 2 повних переклади: один у Києві у Видавництві Мистецтво в перекладі Вєри Річ, а інший у Лондоні у Видавництві Ґлаґослав Паблікейшнз в перекладі Пітера Фединського.

Повні переклади:

Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Vera Rich. Kyiv, Ukraine: Mystetstvo Publishers. 336 pages. 2013. ISBN 978-966-577-129-6
Taras Shevchenko: Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Peter Fedynsky. London, United Kingdom: Glagoslav Publications. 2013. 452 pages. ISBN 978-190-915-654-8
Неповні переклади:

Taras Shevchenko. The Kobzar of the Ukraine: Being select poems done into English verse with biographical fragments by Alexander Jardine Hunter. Teulon, 1922. 144 pp.
(передрук) Т. Г. Шевченко: Кобзар (Том 3). (Перекладач Dr. A. J. Hunter, передмова: Л. М. Задорожна). — Київ, Україна: Корбуш, 2006 . — ISBN 966-2955-07-0. 2006. 432 стор., Англійською мовою.[9]
Taras Shevchenko: The Poetical Works of Taras Shevchenko: the Kobzar. Translated into English from Ukrainian by Constantine Henry Andrusyshen and Watson Kirkconnell. Toronto, Canada: University of Toronto Press. 563 pages. 1964. (reprint 1977).
Румунською
Кобзар-Cobzarul — двомовне часткове українсько-румунське видання.

了解更多

查看全部 (5)

组成员

管理员

成员

5
成员

游戏中

在线

0 聊天中

进入聊天室

成立于

2019 年 1 月 29 日

语言

日语

国家/地区

China