Life is Strange: Double Exposure — a good game, or a story about how everything went wrong when the developers decided to build it on Unreal Engine 5?

Story:
Life is Strange: Double Exposure doesn’t even try to hide spoilers in its description. The game directly tells us:
“After discovering her friend Safi’s body in the snow, Max Caulfield tears through the fabric of reality into a parallel world. Relying on her new ability to shift between worlds, will Max be able to find the killer and prevent her friend’s death?”

Throughout the entire game, we uncover the identity of the killer who murdered our friend. But after completing all five episodes, we’re bluntly told that the story isn’t finished yet and will continue in the future.

Graphics:
Life is Strange: Double Exposure impresses with good visuals, but to actually enjoy them, you’ll need at least an RTX 4060 to run the game at native resolution on ultra settings at 60 FPS.
To put it mildly, there’s not even proper upscaling in the game. In previous entries, you could get 150–200 FPS on ultra, but here the game barely manages 20 FPS. “Innovation,” I guess.

Optimization:
The game also suffers from technical issues, such as missing footstep sounds, voice lines from side characters or NPCs cutting out, and a complete lack of controller vibration. Overall, it’s a mess.

DELUXE / ULTIMATE Editions:
I bought the standard edition because the other versions only offer some outfits (Deluxe) and a filler episode about cats (Ultimate). But even here, there were problems. After every completed episode, the game aggressively pushed me to buy the Ultimate edition, including the cat-themed DLC episode.

Achievements:
Getting achievements is quite challenging — you really have to try. And if you want to get 100% completion, you’ll need to buy the Ultimate edition.

Conclusion:
I’d recommend this game only for the story — and only if the bugs, ads, and poor optimization don’t drive you crazy.



Life is Strange: Double Exposure хорошая игра или история о том, как обосраться, когда разработчики решили разработать игру на Unreal Engine 5?

Сюжет: Life is Strange: Двойное проникновение не скрывает спойлеры в описании игры. Игра напрямую говорит нам, что: "Обнаружив в снегу тело своей подруги Сафи, Макс Колфилд прорывается сквозь ткань реальности в параллельный мир. Полагаясь на свою новую способность переходить из одного мира в другой, сможет ли Макс найти убийцу и предотвратить гибель подруги?"
На протяжении всей игры мы раскрываем личность убийцы, который убил нашу подругу, после чего, а точнее завершения всех 5-ти эпизодов нам напрямую говорят, "что сюжет игры ещё незакончен и будет продолжение".

Графика: Life is Strange: Double Exposure или двойное проникновение удивляет тебя хорошей графикой, но чтоб играть с хорошей графикой, тебе нужна видеокарта не ниже RTX 4060, чтоб играть в нативе на ультра в 60 фпс.
В игре мягко говоря нету даже апскейлингов, а в других частях, там где было 150-200 FPS на ультра, в этой игре кое как игра выдаёт 20 FPS. Инновации кароче.

Оптимизация: Также игра страдает техничекскими проблемами, как например отсутствие звука ходьбы персонажа или прерывание голосов второстепенных персонажей или NPC в игре, а также отсутствие вибрации на геймпаде. Полный ужас в общем.

DELUXE или ULTIMATE апдейт. Я покупал стандартное издание, так как кроме костюмов(deluxe) и филлерного эпизода(Ultimate) про котов, в данных изданиях ничего нет. Но даже здесь были проблемы. Игра настойчиво рекомендовала купить Ultimate издание после каждого завершенного эпизода, DLC эпизод про котов

Ачивки в игре: Чтоб их получить, надо постараться, ибо это очень сложно. А чтоб получить все 100% достижения в игре, надо купить Ultimate edition.

Итог: Рекомендую эту игру, только ради сюжета, если различные баги, реклама и отсутствие оптимизации вас не достанут.



Life is Strange: Double Exposure — хороша гра чи історія про те, як усе пішло шкереберть, коли розробники вирішили створити гру на Unreal Engine 5?

Сюжет:
Life is Strange: Double Exposure навіть не намагається приховувати спойлери в описі. Гра прямо каже нам:
«Виявивши в снігу тіло своєї подруги Сафи, Макс Колфілд проривається крізь тканину реальності в паралельний світ. Покладаючись на свою нову здатність переходити між світами, чи зможе Макс знайти вбивцю та запобігти загибелі подруги?»

Протягом усієї гри ми розкриваємо особу вбивці, який убив нашу подругу. Але після завершення всіх п’яти епізодів нам прямо кажуть, що сюжет ще не завершений і матиме продовження.

Графіка:
Life is Strange: Double Exposure дивує хорошою графікою, але щоб насолодитися нею, потрібна відеокарта не нижче RTX 4060 для гри в нативній роздільній здатності на ультра налаштуваннях у 60 FPS.
М’яко кажучи, у грі навіть немає нормального апскейлінгу. У попередніх частинах можна було отримати 150–200 FPS на ультра, а тут гра ледве видає 20 FPS. «Інновації», як то кажуть.

Оптимізація:
Гра також страждає від технічних проблем: відсутні звуки кроків персонажа, обриваються репліки другорядних персонажів або NPC, а також немає вібрації на геймпаді. Загалом — повний жах.

DELUXE / ULTIMATE видання:
Я купив стандартне видання, адже в інших версіях є лише костюми (Deluxe) та філерний епізод про котів (Ultimate). Але навіть тут були проблеми. Після кожного завершеного епізоду гра нав’язливо пропонувала купити Ultimate-видання, включно з DLC-епізодом про котів.

Досягнення в грі:
Щоб отримати ачивки, потрібно добре постаратися — це досить складно. А щоб здобути всі 100% досягнень, доведеться купити Ultimate-видання.

Висновок:
Рекомендую цю гру лише заради сюжету — і тільки якщо вас не дратуватимуть баги, реклама та погана оптимізація.

Lacks the charm of its predecessor.
Poor pacing.
Boring mechanics and choices, lots of backtracking.
Locks 100% achievements behind 15 minute DLC for 20 euro.
Hate to be that guy, but it's so woke that the only straight white man is an evil racist cop, and that's honestly just hilarious.

Ultimately pretty mid. Wouldn't have bothered had the sequel not gotten good reviews.

we got robbed of Safi x Max bro D: