Капібара – найбільший гризун з усіх відомих.

На відміну від всіх інших гризунів, малюки капібар можуть стояти вже через кілька хвилин після народження і їсти тверду їжу на четвертий день.

Мами-капібари крім своїх дитинчат можуть годувати та інших малюків зі свого сімейства.

У деяких регіонах Південної Америки м’ясо капібар вживають в їжу, шкіру використовують для різних виробів, а жир в фармацевтиці. В Аргентині та Уругваї з капібар готують переважно різноманітні ковбаски з гострим перцем.

За любов до води приблизно 300 років тому священики католицької церкви віднесли капибару до риб і дозволили вживати їх м’ясо в пост.

Шкіра капібар обгорає на сонці. Щоб захистити свою шкіру від обгорання, найспекотніші години вони проводять у воді або валяються в грязі.

Капібари мають 66 хромосом в диплоїдному наборі.

Щічні зуби у капібари ростуть все життя.

Самки капібар крупніше за розмірами, ніж самці.

Щоб наїсться, за день тварині потрібно з’їдати близько 3,5 кг трави.

Для кращого перетравлення їжі капібари їдять свої фекалії.

Головні вороги капібар – ягуари і анаконди.

Водосвинки відмінно пірнають і можуть перебувати під водою до 5 хвилин.

Між собою вони спілкуються тихим посвистом і покашлюванням.

Дорослі ніколи не захищають своїх дітей, що потрапили в біду, а тільки попереджають про небезпеку, тому багато підлітків стають жертвами хижаків.

Тривалість життя капібари в природних умовах близько 10 років.