skyline 最近的评测

Короче, стиканувся я тут з одним балакучим... такий лапоть, шо просто жесть. Ну я його за язик потягав трохи, а він мені й виклав, де хабар сховав. Думаю: "Ну ти, братан, лоханувся добряче". Хоп-хоп, сунуся по координатах. Підходжу, а там аномалій — як мух на шашлику. Гравіки гудуть, відчуваю, що Зона вже сюрприз підготувала. Ну, ясно діло, спочатку перевірив: може, то вона мені насипати хоче.

Дивлюся — тріщина, така, шо хіба бухим перескочиш. Спускаюсь вниз, піп-піп-піп, з детектором нишпорю. І шо? Рюкзачок лежить, як рідний. Забираю, думаю: "Ну все, справа в кишені. А артефакт, мабуть, десь далі, за тріщиною ховається". Поліз назад карабкатися. Тільки до краю підходжу — і тут як загарчить! Я вдупляю, а там щупальця, зуби… кровосос мать його, летить на мене, мордяка у кровищі вся! Так я, не думаючи, назад в аномалії як драпанув — аж пил з грязі піднявся.

А у мене шо? "Гадюка" й обріз. Починаю шмаляти, бігаю туди-сюди, як цуциу на прив’язі. Луплю, а тому кровососу ті кулі шо Сидору мухи. Добігаю до старого запорожця, той якраз на обриві стоїть, ззаду аномалії, спереду ця тварюка. Патрони на нулі, руки трусяться, думаю: "Ну все, шо хабар, шо моя срака тепер його трофей".

І тут, прикинь, зверху бах-бах-бах! Зиркаю, троє мужиків, сталкери з тозиками. Підійшли такі спокійні, без зайвих слів. Стоять, прицілились — і давай по кровососу лупити. Хвилини дві — і все, лежить гнида, не ворушиться. Я стою, трусюсь, як лист на вітрі, а вони регочуть: "Ну ти, брате, цирк закатав, ми аж сіли!"

Ну думаю, благодарочка пацанам, по чарці махнули за справу, але моя справа ще не закінчена. Треба артефакт знайти. Поліз у тріщину, а там печера. Темно, вогко, я відразу зрозумів, що тут Зона свої мутки крутить. Зайшов, а в печері жарки такі, що волосся на сраці дибки стає. Детектор пищить, як скажений. Думаю: "Ну зараз або хабар знайду, або стану шашликом на пік нік для кровососів".

Шмигаю між аномаліями, піт градом ллється, ноги ватні… і тут він! Артефакт, блін, сяє, як новорічна гірлянда. Вихопив його, ледве ноги виніс, щоб у жарку не втрапити. Сиджу потім біля входу, віддихуюсь. Думаю: "Ну це так, пацанчик, ще один день у Зоні прожив".